Словарь української мови (1924)/обмовляти

by Борис Грінченко

◀ обмовити

Словарь української мови Борис Грінченко О обмовляти

обмовонька ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Обмовля́ти, ля́ю, єш, сов. в. обмо́вити, влю, виш, гл. Наговаривать, наговорить, обговаривать, обговорить, злословить, оклеветать. Не любить мене свекруха, обмовляє мене. МВ. I. Не по правді мене обмовляєте! Я не злодійка, пані. МВ. (О. 1862. III. 70).