Словарь української мови (1924)/обридлий
| ◀ обридливо | Словарь української мови О обридлий |
обридний ▶ |
|
Обри́длий, а, е. Опротивѣвшій, противный. Радіючи кинула б вона сей світ: такий він їй гіркий та обридлий. Мир. Пов. I. 117.
| ◀ обридливо | Словарь української мови Борис Грінченко О обридлий |
обридний ▶ |
|
Словарь української мови — О
обридлий
Борис Грінченко
1924
Обри́длий, а, е. Опротивѣвшій, противный. Радіючи кинула б вона сей світ: такий він їй гіркий та обридлий. Мир. Пов. I. 117.