Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/оброчникувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
оброчникувати
Берлін: Українське слово, 1924

Оброчникува́ти, ку́ю, єш, гл. Исполнять обѣтъ. Не вперше нам оброчникувати, не вперше й покуту одбувати. К. ЦН. 283.