Словарь української мови (1924)/обрубувати

by Борис Грінченко

◀ обрубляння

Словарь української мови Борис Грінченко О обрубувати

обрубуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Обру́бувати, бую, єш, сов. в. обруба́ти, ба́ю, єш, гл. 1) Обрубать, обрубить. Треба обрубати кригу на колодязі, бач як здорово намерзло. 2) — криницю. Вставить срубъ въ родникъ. Чуб. III. 150. Ой у полі криниченька обрубленая. Чуб. III. 149.