Словарь української мови (1924)/обрізок
Зовнішній вигляд
◀ обрізати | Словарь української мови О обрізок |
обрій ▶ |
|
Обрі́зок, зка, м. 1) Обрѣзокъ. Ум. Обрі́зочок. Що й обрізочки, то на квіточки, а окравочки, то на хрестики. Чуб. III. 395. 2) Говори́ти без о́брізків. Говорить не стесняясь, съ полной рѣзкостью. Шух. I. 34.