Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/обставляти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обставляти
Берлін: Українське слово, 1924

Обставля́ти, ля́ю, єш, сов. в. обста́вити, влю, виш, гл. 1) Обставлять, обставить. Склав собі капличку і обставив її хрестиками… Стор. М. Пр. 167. 2) Окружать, окружить. Хату своїм військом у три ряди навкруги обставив. Рудч. Ск. I. 151.