Словарь української мови (1924)/обтинати
| ◀ обтикатися | Словарь української мови О обтинати |
обтинач ▶ |
|
Обтина́ти, на́ю, єш, сов. в. обтя́ти, обітну́, неш, гл. Обрѣзывать, обрѣзать, обсѣкать, обсѣчь. Обтинають крильця пташечкам, щоб вони не позалітали. Стор. М. Пр. 70. Мечами гілля обтинали. Не їдному молодцеві кучерики обтяла. Чуб. V. 1000.