Словарь української мови — Ообух Борис Грінченко
1924
Обу́х, ха, м. Обухъ въ топорѣ; обух есть также въ подобныхъ топору инструментахъ. — См. Ґельґів, топірець. Шух. I. 175, 289. Мов собаку уб'ють обухом. Шевч. Ум. Обу́шок.
