Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/обшморгувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обшморгувати
Берлін: Українське слово, 1924

Обшмо́ргувати, гую, єш, сов. в. обшморга́ти, га́ю, єш, одн. в. обшморгну́ти, ну́, не́ш, гл. Обдирать, ободрать, обтереть, сдѣлать ссадину. От же там є пеньок дубовий обшморганий колесами. ЗОЮР. I. 134. 2) Сжавъ въ рукѣ стебель растенія, оборвать движеніемъ руки вдоль стебля его листочки, вѣточки, колосья. Хліба високії, колос аж до землі, а Бог обшморгує колос, обшморгує. Сим. 210.