Словарь української мови (1924)/обшукувати

by Борис Грінченко

◀ обшукування

Словарь української мови Борис Грінченко О обшукувати

общипати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Обшу́кувати, кую, єш, сов. в. обшука́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Обыскивать, обыскать. Їсти хочеться (вовкові). Обшукав він скрізь лисиччину хатку, — нема нічого. Рудч. Ск. II. 7. Обшукав його та й найшов п'ятсот тисяч. Рудч. Ск. I. 202. 2) Искать, поискать. Та нехай вони та громадою воли обшукають. Нп. 3) Обманывать, обмануть. Жид як не обшукає, то навет і не пообідає. Ном. № 912.