Словарь української мови (1924)/обіймати
| ◀ обіймання | Словарь української мови О обіймати |
обійматися ▶ |
|
Обійма́ти, ма́ю, єш, сов. в. обня́ти, німу́, меш, гл. 1) Обнимать, обнять, обхватывать, обхватить. Обніміте ж, брати мої, найменшого брата. Шевч. Одну ручку в головоньку, а другою обіймала. Лукаш. 238. 2) Охватывать, охватить. Страх обняв його. Єв. Л. I. 12. Журба обняла. Чуб. V. 154. Стала їх темна нічка обіймати. АД. I. 118. 3) О водѣ: заливать, залить. Уже лужки-бережки вода й обняла. КС. 1883. II. 378.