Словарь української мови (1924)/обійми
| ◀ обійматися | Словарь української мови О обійми |
обіймити ▶ |
|
Обі́йми, мів, с. мн. Объятія. Маруся сама була в хаті, сиділа на лаві, хитаючи в обіймах недужу свою дитину. МВ. II. 178.
| ◀ обійматися | Словарь української мови Борис Грінченко О обійми |
обіймити ▶ |
|
Словарь української мови — О
обійми
Борис Грінченко
1924
Обі́йми, мів, с. мн. Объятія. Маруся сама була в хаті, сиділа на лаві, хитаючи в обіймах недужу свою дитину. МВ. II. 178.