Словарь української мови (1924)/обіруч
Зовнішній вигляд
◀ обірок | Словарь української мови О обіруч |
обіручки ▶ |
|
Обі́руч, нар. Обѣими руками. Схопила за плечі обіруч невістку. Г. Барв. 369. Вона мене як схопить за шию обіруч. МВ. (О. 1862. III. 41).