Словарь української мови (1924)/огрібати
| ◀ огризати | Словарь української мови О огрібати |
огрібатися ▶ |
|
Огріба́ти, ба́ю, єш, сов. в. огребти́, бу́, бе́ш, гл. = Обгрібати, обгребти. Огню огреби. Чуб. V. 626. Не хотят гості їсти, треба її (капусту) обливати, — будут гості огрібати. Гол. II. 118.