Словарь української мови (1924)/огурний

by Борис Грінченко

◀ огурненький

Словарь української мови Борис Грінченко О огурний

огурність ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Огу́рни́й, а, е. 1) Строптивый, упорный, упрямый. Огурна дитина. Брацл. у. 2) Непривѣтливый, несообщительный. Ну, та й огурний народ тут: і слова не доб'єшся. Брацл. у. Ум. Огурне́нький.