Словарь української мови (1924)/одинокий

by Борис Грінченко

◀ одиниця

Словарь української мови Борис Грінченко О одинокий

одиноцтво ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Одино́кий, а, е. 1) Одинокій. Він багатий, одинокий — будеш панувати. Шевч. Чи ж тобі одиноке життя не обридло? О. 1861. XI. Кух. 37. 2) Единственный. Галиц.