Словарь української мови (1924)/ожина
| ◀ оживлятися | Словарь української мови О ожина |
ожинний ▶ |
|
Ожи́на, ни, ж. 1) Ежевика, Rubus fructicosus. Утирається жаркою кропивою, малює брови синьою ожиною. Чуб. V. 519. Ум. Ожи́нка, ожи́нонька, ожи́ночка. Употребляется какъ ласкательное къ женщинѣ. Пестить було її всяк: і голубко моя вірная, і ожинко повная, і перепілко моя утішная. Г. Барв. 107. 2) мн. ожи́ни. Раст. Rubus caesius. Лв. 101. См. Колодюх, деринник.