Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ожина

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
ожина
Берлін: Українське слово, 1924

Ожи́на, ни, ж. 1) Ежевика, Rubus fructicosus. Утирається жаркою кропивою, малює брови синьою ожиною. Чуб. V. 519. Ум. Ожи́нка, ожи́нонька, ожи́ночка. Употребляется какъ ласкательное къ женщинѣ. Пестить було її всяк: і голубко моя вірная, і ожинко повная, і перепілко моя утішная. Г. Барв. 107. 2) мн. ожи́ни. Раст. Rubus caesius. Лв. 101. См. Колодюх, деринник.