Словарь української мови (1924)/озиватися
| ◀ озивати | Словарь української мови О озиватися |
озизти ▶ |
|
Озива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. озва́тися, зву́ся, ве́шся, гл. 1) Отзываться, отозваться, заговорить. Де ти, милий, чорнобривий, де ти, озовися. Котл. НП. Озоветься старший брат до середульшого словами. Дума. Не так розмовляє, як озивається до нас ласкавим голосом. Г. Барв. 355. 2) — за ко́го. Высказываться, высказаться за кого, въ пользу кого. Козацьке військо надвоє розбилось: за Лободу озвались сивоусі, а за царя свого, за Наливая, цвіт молодецький. К. ЦН. 197.