Словарь української мови (1924)/околишній
| ◀ околичній | Словарь української мови О околишній |
околіти ▶ |
|
Околи́чній и околишній, я, є. 1) Окрестный, смежный, сосѣдній. Відпусти їх по околичніх хуторах. Єв. Мр. VI. 36. Була дуже велика відьма, вона управляла всіми околишніми відьмами. Чуб. I. 200 То були люде околишні, свої, то ми їх зараз і пізнали. Новомоск. у. 2) Наружный, внѣшній. А є ж таки околишнє дерево в скляному вуліку. Лохв. у.