Словарь української мови (1924)/около
| ◀ околія | Словарь української мови О около |
околом ▶ |
|
О́коло, ла, с. Наружность, внѣшность. Порається коло хати. Роскрив її, оббив з окола і з середини. Мир. ХРВ. 293. Стіни були не опоряжені; около було оббите дощем. Левиц. Пов. 177. Два хліви мазати, а окола ще скільки! Константиногр. у. Ум. Окільце.