Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/оконити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
оконити
Берлін: Українське слово, 1924

Око́нити, ню, ниш, гл. Дать коня, изъ пѣшаго сдѣлать коннымъ. Въ думѣ вдова, вручая козаку коня, говоритъ: Де мого сина нагониш, там його окониш, добрим лицарем настановиш; нехай він по походах піхотою не ходить. Мет. 417.