Словарь української мови (1924)/оконити
Зовнішній вигляд
◀ окона | Словарь української мови О оконити |
оконом ▶ |
|
Око́нити, ню, ниш, гл. Дать коня, изъ пѣшаго сдѣлать коннымъ. Въ думѣ вдова, вручая козаку коня, говоритъ: Де мого сина нагониш, там його окониш, добрим лицарем настановиш; нехай він по походах піхотою не ходить. Мет. 417.