Словарь української мови (1924)/окривати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
окривати
Берлін: Українське слово, 1924

Окрива́ти, ва́ю, єш, сов. в. окри́ти, кри́ю, єш, гл. Покрывать, покрыть. Кісками плечі окрила. Лукаш. 167. Золота грива коня окрила. Чуб. III. 293. Окриваючи його гарячими поцілунками. Мир. ХРВ. 354. Сміх, регіт окрив усю хату. Мир. ХРВ. 310. Пахощі од васильків та мняти окривали всю хату. Мир. ХРВ. 315.