Словарь української мови (1924)/окроме

by Борис Грінченко

◀ окром

Словарь української мови Борис Грінченко О окроме

окромішний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Окро́ме, нар. 1) Отдѣльно. Вони сидять за столиком окроме. Грин. III. 536. Не буду з ним іти, буду собі окроме держатись. Кв. II. 300. 2) = Крім. Ніде не вроде льон гарно, окроме на цілинній чорноземлі. Волч. у.