Словарь української мови (1924)/окур

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
окур
Берлін: Українське слово, 1924

Окур, ра, м. 1) Оку́р. Окуриваніе. У кирпичниковъ, горшечниковъ: первоначальный легкій огонь, при которомъ обжигаемое окуривается дымомъ. Вас. 180. 2) О́кур. курево, которымъ подкуриваютъ пчелъ. Шух. I. 111.