Словарь української мови (1924)/окіян
Зовнішній вигляд
◀ окіст | Словарь української мови О окіян |
окладати ▶ |
|
Окія́н, ну, м. = Океан. Кит-риба в окіяні. Чуб. I. 125. Буйні вітри! возьміть ви цю хмару на свої тонкі крила, занесіть ви її за окіян-море. Чуб. I. 29.