Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/онука

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
онука
Берлін: Українське слово, 1924

Ону́ка, ки, ж. 1) Внука, внучка. Тепер сиди у запічку, колиши онуку. Чуб. V. 1187. 2) Бабы повитухи называютъ такъ дѣвочекъ, при рожденіи которыхъ онѣ помогали. Мил. 17. Ум. Ону́чка, ону́чечка.