Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/оніміти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
оніміти
Берлін: Українське слово, 1924

Онімі́ти, мі́ю, єш, гл. 1) Онѣмѣть. І язик мій оніміє. Шевч. 2) Умолкнуть. Замовкли гармати, оніміли дзвони. Шевч. 234.