Словарь української мови (1924)/оніміти
| ◀ оник | Словарь української мови О оніміти |
оно ▶ |
|
Онімі́ти, мі́ю, єш, гл. 1) Онѣмѣть. І язик мій оніміє. Шевч. 2) Умолкнуть. Замовкли гармати, оніміли дзвони. Шевч. 234.
| ◀ оник | Словарь української мови Борис Грінченко О оніміти |
оно ▶ |
|
Словарь української мови — О
оніміти
Борис Грінченко
1924
Онімі́ти, мі́ю, єш, гл. 1) Онѣмѣть. І язик мій оніміє. Шевч. 2) Умолкнуть. Замовкли гармати, оніміли дзвони. Шевч. 234.