Словарь української мови (1924)/опанувати
| ◀ опанування | Словарь української мови О опанувати |
опануватися ▶ |
|
Опанува́ти, ну́ю, єш, гл. Овладѣть, завладѣть; охватить. От як опанували Умань, то й поставили усюди свій караул. ЗОЮР. I. 299. І пустиню опанують веселії села. Шевч. Опанував страх. Нехай тебе опанує лихая година. Харьк. г. Завзятість всіх опанувала. Котл. Ен. V. 68.