Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/опачина

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
опачина
Берлін: Українське слово, 1924

Опачи́на, ни, ж. 1) Весло на гребномъ суднѣ. Вас. 186. Половину козаків у окови до опачин посади. Макс. 2) Тонкая и длинная связка хворосту; также связка лозы или камыша, вставленная въ кучу бураковъ для вентиляціи. Пирят. у. Треба опачини — мостити греблю. Борз. у.