Словарь української мови (1924)/опачина
Зовнішній вигляд
◀ опатський | Словарь української мови О опачина |
опашки ▶ |
|
Опачи́на, ни, ж. 1) Весло на гребномъ суднѣ. Вас. 186. Половину козаків у окови до опачин посади. Макс. 2) Тонкая и длинная связка хворосту; также связка лозы или камыша, вставленная въ кучу бураковъ для вентиляціи. Пирят. у. Треба опачини — мостити греблю. Борз. у.