Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/оперечитися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
оперечитися
Берлін: Українське слово, 1924

Опере́читися, чуся, чишся, гл. Упираться, противиться. Старшина кликав його у волость, а він оперечивсь, не хотів іти, так ми його взяли та й повели. Новомоск. у.