Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/оповивати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
оповивати
Берлін: Українське слово, 1924

Оповива́ти, ва́ю, єш, сов. в. опови́ти, вию, єш, гл. Обвивать, обвить, спеленать, окружать, окружить. Оповита дитина. Шух. I. 273. І тьмою німою оповиє тобі душу. Шевч.