Словарь української мови (1924)/ополоник

by Борис Грінченко

◀ ополок

Словарь української мови Борис Грінченко О ополоник

ополонити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ополо́ник, ка, м. 1) Разливная ложка. Видно між ложками ополоник. Ном. № 7339. 2) Головастикъ. Ном. стр. 293, № 105. У нашому ставку нема риби, а жабів та ополоників — чортова тись. Лебед. у. Ум. Ополо́ничок.