Словарь української мови (1924)/оправдовувати
| ◀ оправдити | Словарь української мови О оправдовувати |
оправдовуватися ▶ |
|
Оправдо́вувати, вую, єш, сов. в. оправди́ти, джу́, ди́ш, гл. Оправдывать, оправдать. Себе оправдовує, що все гарно робить. Зміев. у. Ніхто іменно не доказав на його, так і оправди́ли. Тепер аби гроші, то хоч якого душогуба оправдять. Черн. г. Нехай тебе й Бог так простить і батько наш, гетьман український оправдить. К. ЦН. 221.