Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/опрятати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
опрятати
Берлін: Українське слово, 1924

Опря́тати, таю, єш, гл. Очистить, прибрать. Вона її (піч), попідводила, помастила, опрятала. Чуб. II. 67.