Словарь української мови (1924)/освідувати
| ◀ освіданий | Словарь української мови О освідувати |
освідчати ▶ |
|
Освідува́ти, ду́ю, єш, гл. Освидѣтельствовать. Спало з його усе тіло; ото його лікарі освідували — аж на йому худа річ. Васил. у.
| ◀ освіданий | Словарь української мови Борис Грінченко О освідувати |
освідчати ▶ |
|
Словарь української мови — О
освідувати
Борис Грінченко
1924
Освідува́ти, ду́ю, єш, гл. Освидѣтельствовать. Спало з його усе тіло; ото його лікарі освідували — аж на йому худа річ. Васил. у.