Словарь української мови (1924)/осліп

by Борис Грінченко

◀ ослін

Словарь української мови Борис Грінченко О осліп

осліпити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. О́сліп, пу, м. Ослѣпленіе. Забувши всю біду, що ми йому не раз ув осліпі чинили. К. Дз. 177.

II. О́сліп, нар. Слѣпо, очертя голову, наобумъ. Біжить од його осліп. Г. Барв. 113. Тиснулися осліп до штурму.