Словарь української мови (1924)/оспалий
| ◀ осотий | Словарь української мови О оспалий |
оспіх ▶ |
|
Оспа́лий, а, е. 1) Сонливый. 2) Вялый, лѣнивый, безпечный. Там то невістка, там то оспала, як би її не збудила, то б рано не встала. Чуб. V. 757.
| ◀ осотий | Словарь української мови Борис Грінченко О оспалий |
оспіх ▶ |
|
Словарь української мови — О
оспалий
Борис Грінченко
1924
Оспа́лий, а, е. 1) Сонливый. 2) Вялый, лѣнивый, безпечный. Там то невістка, там то оспала, як би її не збудила, то б рано не встала. Чуб. V. 757.