Словарь української мови (1924)/остивати
| ◀ остерегатися | Словарь української мови О остивати |
остивно ▶ |
|
Остива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ости́ти, сти́ну, неш, гл. Надоѣдать, надоѣсть. А вже ж мені, моя мати, парубки остили. Нп. Засівали трупом поле, поки не остило. Шевч. 4. Та й остило мені з собою панькатись!