Словарь української мови (1924)/острога
| ◀ острог | Словарь української мови О острога |
острогін ▶ |
|
Остро́га, ги, ж. 1) Шпора. Гол. Од. 77. Звонять коні копитами, а вояки острогами. Гол. I. Сти́снути острога́ми. Пришпорить. Ой як стисне козак Нечай коня острогами, за ним ляшків сорок тисяч з голими шаблями. Лукаш. 110. 3) У пѣтуха: задній палецъ, шпора.