Словарь української мови (1924)/острокіл
| ◀ острожити | Словарь української мови О острокіл |
острокольний ▶ |
|
Острокі́л, ко́лу, м. Колъ съ заостреннымъ верхнимъ концемъ. Прийшли люде до воріт, ворота заперті, з того боку, із подвір'я остроколом підперті. Чуб. V. 155.