Словарь української мови (1924)/осуджати
| ◀ осуда | Словарь української мови О осуджати |
осуджатися ▶ |
|
Осуджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. осуди́ти, джу́, диш, гл. 1) Осуждать, осудить, приговорить. Божий суд правдивий, наглий, серед шляху тебе осудить. Шевч. 2) Осуждать, осудить, дурно отозваться. Сусіди близькі, вороги тяжкі, пийте, гуляйте, не осуджайте. Чуб. V. 26. Не я ж його осудила, судять же нас люде, що з нашого закохання нічого не буде. Чуб. V. 40. Вона його осудила, він не сподобався. Мет. 78.