Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/отерти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
отерти
Берлін: Українське слово, 1924

Оте́рти, тру́, ре́ш, гл. = Обітерти. Омию кров суху, отру глибокії тяжкії рани. Шевч. Отерла піну на губах. Котл. Ен.