Словарь української мови (1924)/оточини
| ◀ оточатися | Словарь української мови О оточини |
оточити ▶ |
|
Ото́чини, чин, ж. мн. 1) Жиръ на тонкой кишкѣ. Конотоп. у. 2) Зерно или мука, остающаяся послѣ перетачиванія на решето.
| ◀ оточатися | Словарь української мови Борис Грінченко О оточини |
оточити ▶ |
|
Словарь української мови — О
оточини
Борис Грінченко
1924
Ото́чини, чин, ж. мн. 1) Жиръ на тонкой кишкѣ. Конотоп. у. 2) Зерно или мука, остающаяся послѣ перетачиванія на решето.