Словарь української мови (1924)/отощати
| ◀ оточувати | Словарь української мови О отощати |
отратитися ▶ |
|
Отоща́ти, ща́ю, єш, гл. Отощать. А котрі воли отощали, то ті марно пропали. Чуб. V. 1058.
| ◀ оточувати | Словарь української мови Борис Грінченко О отощати |
отратитися ▶ |
|
Словарь української мови — О
отощати
Борис Грінченко
1924
Отоща́ти, ща́ю, єш, гл. Отощать. А котрі воли отощали, то ті марно пропали. Чуб. V. 1058.