Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/охотник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
охотник
Берлін: Українське слово, 1924

Охо́тник, ка, м. 1) Доброволець, волонтеръ. 2) Охотникъ. Раз у-осени пан поїхав на лови; з ним багато було охотників. Рудч. Ск. II. 75.