Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/очортіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
очортіти
Берлін: Українське слово, 1924

Очорті́ти, ті́ю, єш, гл. Надоѣсть, опротивѣть. ЗОЮР. I. 164. Уже мені очорті ло красти, піду лучче хазяйнувати. Рудч. Ск. I. 192.