Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/очужілий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
очужілий
Берлін: Українське слово, 1924

Очужі́лий, а, е. Сдѣлавшійся чужимъ. Знайшов modus vivendi з очужілими земляками. К. ХП. 26.