Словарь української мови (1924)/очучати
| ◀ очухрати | Словарь української мови О очучати |
очучатися ▶ |
|
Очуча́ти, ча́ю, єш, сов. в. очу́ти́ти, чу́чу́, ти́ш, гл. Приводить, привести въ чувство. А бідна княнейка сім рази зімліла… баба не пильнує паню очучати. Гол. I. 90. Хворий лежить як мертвий, а стали терти, то й очутили його.