Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/п'яніти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
п'яніти
Берлін: Українське слово, 1924

П'яні́ти, ні́ю, єш, гл. Пьянѣть. Він швидко п'яніє: дві чарки випив, то вже й п'яний. Харьк.