Словарь української мови (1924)/п'їла

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
п'їла
Берлін: Українське слово, 1924

П'ї́ла, п'їл, мн. У кожевниковъ: снарядъ для растягиванія кожи. Части: два четырехгранныхъ другъ другу параллельныхъ бруска — п'їли́ни проходятъ сквозь концы болѣе толстаго бруска, наз. коло́да; въ колоді есть ме́чик, одинъ конецъ котораго на чопу, а другой прикрѣпляется сво́рінем. Шух. I. 254.